Загальна інформація

«Праведник народів світу» – почесне звання, що присвоюється від імені Держави Ізраїль відповідно до Закону про увічнення пам’яті мучеників і героїв (1953 р.) представникам різних національностей та віросповідань, які з ризиком для свого життя рятували євреїв від неминучого знищення в роки Другої світової війни на територіях, окупованих гітлерівською Німеччиною та її союзниками. Збором інформації про рятівників і порятованих займається ізраїльський Національний меморіал Катастрофи і Героїзму (Яд Вашем) в Єрусалимі. Справами про присудження цього почесного звання опікується громадська Комісія, яку очолює суддя Верховного суду Ізраїлю. Комісія розглядає кожен конкретний випадок, приймає рішення та несе повну відповідальність за присвоєння цього звання. Праведники народів світу отримують медаль та Почесну грамоту, а їхні імена увічнюють на Горі Пам’яті в Яд Вашем.

Комісія присвоює звання Праведника народів світу тільки відповідно до встановлених жорстких критеріїв, а саме:

• особу, яка може отримати почесну відзнаку, рекомендують лише єврейські організації;
• особа не має бути етнічним євреєм, який сповідує християнство;
• допомога, що надавалась євреям, мала бути безкорисною, тривалою та вагомою;
• особа, яка переховувала євреїв, піддавалась реальній небезпеці для свого життя або життя своїх рідних;
• порятунок мав бути усвідомленою дією.

За даними Яд Вашем, на 01.01.2023 р. Праведниками народів світу визнані 28 486 осіб – це представники 51 країни. Їх об’єднує людяність і мужність, прагнення в жорстоких умовах терору зберегти найкращі моральні риси. Україна посідає четверте місце у світі (після Польщі, Нідерландів та Франції) за кількістю Праведників – 2 707. Варто зазначити, що серйозні дослідження феномену рятування та пошук рятівників євреїв в Україні активізувалися лише після розпаду СРСР та здобуття Україною незалежності. Зі зрозумілих причин, після 1991 р. залишилося значно менше живих свідків і учасників трагічних подій Голокосту, ніж одразу після завершення Другої світової війни чи в перші повоєнні роки. Тому очевидним є висновок, що фактична кількість українських Праведників народів світу значно перевищує офіційну статистику Яд Вашем.

На порятунок євреїв також впливали й умови, в яких перебувало населення окупованих території. На відміну від західноєвропейських теренів нацистський окупаційний режим у Східній Європі та СРСР був значно жорстокішим. Навіть у межах однієї країни (як це сталося з Україною) існували різні умови рятування єврейського населення відповідно до поділу територій нацистами на окупаційні зони. За переховування єврея на території Райхскомісаріату «Україна» окупанти розстрілювали на місці не лише рятованого, рятівника, але почасти й усю його родину. Відомі факти про розстріли українців за переховування євреїв у багатьох містах і селах на Вінниччині, Дніпропетровщині, Київщині, Львівщині, Полтавщині, Харківщині.

Способи, за допомогою яких рятували євреїв, можна умовно поділити на чотири групи:

• надання притулку (у будинку чи спеціально підготовленому укритті);
• допомога у прихованні факту єврейства (полягала у наданні людині іншого неєврейського імені, правдоподібної біографії, навчанні місцевим звичаям і релігійним правилам, за можливості, забезпечення новими документами, що засвідчують особу, в ідеалі – відшукання житла та роботи);
• організація втечі (таємне переправлення євреїв у безпечніші місця на окупованій території, або нелегальний перетин кордону Швейцарії, Швеції, Норвегії, Італії, Угорщини (до 1944 р.), Туреччини);
• порятунок єврейських дітей (рідше – дорослих), яких можна було видати за своїх рідних і жити з ними відкрито (найризикованіший спосіб, що був можливий за умови несемітської зовнішності рятованого).

Крім Праведників народів світу, які визнані високоповажною Комісією Яд Вашем, є категорія людей, свідчення про рятування якими євреїв або не були прийняті через низку причин громадською Комісією Яд Вашем, або взагалі не були передані до неї та залишилися невідомими дослідникам. Тому використовується ширше поняття – «рятівник євреїв під час Голокосту». Під цю дефініцію підпадають як «Праведники народів світу», так і ті люди, щодо яких є ґрунтовні докази про рятування євреїв.

Згідно з Постановою Верховної Ради України від 2 лютого 2021 р. «Про вшанування пам’яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни» 14 травня визнано пам’ятною датою, що встановлена на знак поваги до українських Праведників народів світу та інших рятівників євреїв, які, «ризикуючи своїм життям та життям рідних, допомагали євреям уникнути терору нацистів у роки Голокосту».