На початку війни мені було 11 років. Наша родина проживала на вулиці 1-й Кривбасівській, 5 [м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл.][1]. Коли розпочалася війна [німецько-радянська війна розпочалася 22 червня 1941 р.], тато пішов на фронт. Мама, я, моя сестра та братик у серпні 1941 року виїхали з міста і жили в одному із сіл Криворізького району. У лютому 1942 року ми знову повернулися додому. Час був моторошний. Я та моя старша сестричка Циля по черзі ховалися в родині Вороніних. Вони мешкали на вулиці Леніна [нині вул. Свято-Миколаївська]. Сестри Вороніни Ольга й Олена близнюки. Ми дружили з ними ще до війни. […]
Того дня, коли моїх рідних забрали нацисти, я була у Вороніних. Я тільки встигла заскочити до них у хату, як у двері постукав поліцай Голобородько. Вороніни встигли сховати мене у скриню. Голобородько увірвався до Вороніних, нишпорив по хаті, розшукуючи мене. Він кричав на них, що коли не знайде жидівку, то вб’є всіх. Мене він так і не знайшов.
Після війни Голобородька судили.
Вороніни ховали мене близько шести місяців. Але далі залишатись у них було небезпечно. Микола Іванович Воронін, батько Ольги та Олени, відвіз мене до Софіївського району в колгосп імені Червоної Армії. Там мені дала притулок і врятувала сім’я Григорія Максимовича Даниленка. У них я прожила до приходу наших військ.
У лютому 1942 року нацисти вбили мою маму Клару Григорівну Шльонську 1909 року народження, мою сестричку Цилю Шльонську 1927 року народження та мого рідного братика Сьомочку. Було йому близько року. Мій тато Шльонський Ісаак Ісаакович 1909 року народження загинув на фронті 7 липня 1942 р. […]
О. І. Слонімська (Шльонська)
Кривий Ріг, 2007 р.[2]
[1] Тут і далі в дужках курсивом вказані примітки редактора.
[2] Спогади подані в перекладі з російської зі збереженням стилістики та граматики. Уперше опубліковано: Відродження пам’яті: спогади свідків та жертв Голокосту. Вип. 3. Дніпропетровськ: Центр «Ткума», 2010. С. 177–178.
8 лютого 1998 р. за порятунок Ольги Шльонської Яд Вашем удостоїв родину Вороніних почесного звання Праведників народів світу.
Сестри Вороніни Олена (ліворуч) та Ольга (праворуч)