Шептицький Андрей (митрополит)

(1865–1944)

Преподобний Андрей Шептицький (у хрещенні Роман Марія Олександр) – настоятель Української греко-католицької церкви, митрополит Галицький, архієпископ Львівський (1901–1944). Єпископ Станиславівський (1899–1900). Доктор права (1888) і богослов’я (1894); меценат. Один із найвидатніших провідників української церкви й національного руху першої половини ХХ ст.

Андрей Шептицький народився 29 липня 1865 р. в с. Прилбичі, неподалік Львова. Початкову освіту здобував вдома, а згодом навчався в гімназіях у Львові та Кракові, добре володів українською, англійською, французькою, німецькою, польською, староєврейською, латинською мовами. Після закінчення навчання отримав наукові ступені доктора теології та доктора філософії. У 1888 р. вступив до монастиря отців Василіян у Добромилі та прийняв чернече ім’я Андрей. У 1899 р. його номіновано Станиславівським єпископом, а у 1900 р. – Галицьким митрополитом.

Андрей Шептицький виступив реформатором багатьох сторін життя українського народу. У церковне богослужіння було запроваджено живу українську мову. Реформовано богословську освіту, реорганізовано духовну семінарію у Львові. Шептицький підтримував українське приватне шкільництво, щедро спонсорував українські культурно-просвітницькі товариства, багатьох учнів-богословів направляв на навчання до Рима, Інсбрука, Фрібурга, Відня. Також опікувався сиротинцями, притулками, дитячими садками, фінансово підтримував наукові, освітні, культурно-мистецькі установи, видавництва і громадські організації. На кошти митрополита було придбано будівлю, де розмістилася художня школа відомого митця Олекси Новаківського. У 1905 р. Шептицький заснував Український національний музей, придбавши для нього окреме приміщення. Завдяки Андрею Шептицькому в музеї зібрано одну з найбільших у Європі колекцій іконопису. Митрополит передав до фондів музею майже 10 000 предметів з приватного зібрання й утримував його на особисті кошти. Крім того, він підтримував діяльність українських культурно-просвітницьких товариств «Просвіта», «Рідна школа», «Сільський господар».

У перші дні після нападу Німеччини на СРСР митрополит підтримував гітлерівську армію, адже, як і всі українці, вірив, що гітлерівські війська звільнять Україну з-під влади СРСР, а, отже, її територія стане суверенною. Але Адрей Шептицький дуже швидко зрозумів, що помилявся, особливо після того, як на власні очі побачив як нацисти знущаються над євреями та вбивають їх. Про це свідчать звернення «Не убий!», створення цілої мережі порятунку євреїв, звернення до Гіммлера й апеляції до Ватикану з розкриттям злочинів нацистів.

Митрополит Андрей Шептицький організував кампанію з порятунку українських євреїв, в якій брали участь священнослужителі: архімандрит монахів-студитів і рідний брат митрополита Климентій Шептицький; ігуменя Студитського монастиря Йосифа (Олена Вітер), яка керувала всіма жіночими монастирями; преподобний о. Марко Стек вів масштабну роботу з виготовлення для євреїв документів, за якими їх ідентифікували як українців; священник о. Герман Будзінський та ієромонах Кипріян (Шульган) опікувалися долею багатьох євреїв, зокрема синами головного рабина Львова, Куртом та Натаном Левінами; о. Никанор Дейнега, о. Іван Котів та сестра Моніка Полянська організували видачу євреям «арійських» документів, забезпечували їх одягом та харчами; о. Микола Галянт – керівник митрополичої канцелярії разом із секретарем Володимиром Грицаєм переховували в церквах євреїв. Опікуватись рабином Кахане Андрей Шептицький особисто доручив Володимиру Грицаю. Згідно зі списком, який склав Давид Кахане, участь у порятунку євреїв брали понад 240 українських греко-католицьких священників. Так 14 серпня 1942 р. було таємно виведено з львівського гетто і сховано в численних монастирях Львова та Львівської області 200 єврейських дітей. На замовлення їм виготовили документи, надали фальшиві посвідчення про хрещення та назвали українськими іменами. У період окупації значна кількість єврейства переховувалась у греко-католицьких церквах та монастирях за особистого сприяння Андрея Шептицького.

Митрополит Андрей Шептицький помер 1 листопада 1944 р. Похований у крипті собору Святого Юра у Львові.

Через шанобливе ставлення до окупаційної влади нацистів на початку вторгнення гітлерівських військ в Україну, попри численні звернення до Комісії Яд Вашем і беззаперечні докази щодо його участі у порятунку єврейського населення, митрополиту Андрею Шептицькому і досі не надане почесне звання Праведника народів світу.